Лікування подагри

Лікування подагри вимагає комплексного підходу з впливом на патологічний ланцюжок на різних рівнях. По можливості лікарі намагаються визначити основну причину захворювання і усунути її.

Як лікувати подагру

Однак при спадкових ензимопатіях навіть точне визначення відсутнього ферменту не дозволяє усунути першопричину, тому доводиться обмежуватися симптоматичним лікуванням (спрямованим на усунення симптомів і проявів хвороби і на поліпшення якості життя пацієнта).

Основними напрямками в лікуванні подагри є:

Дотримання дієти

У профілактиці подагри головна роль відводиться дієтичному харчуванню. Основна мета дієти - зниження вмісту сечокислих сполук в організмі. При дотриманні дієти в організм практично не потрапляють пуринові основи ззовні. Таким чином полегшується і процес діагностики. Якщо на 5 - 7 день дієтичного харчування рівень сечової кислоти в крові не знижується, то мова йде, швидше за все, про вторинну подагру, викликану сильним зниженням фільтрації в нирках або масивним розпадом власних тканин організму.

Дієта при подагрі має на увазі кілька правил:

  1. Виключення або обмеження кількості продуктів, багатих пуриновими основами. Саме ці продукти в більшості випадків відповідальні за підвищення рівня сечової кислоти в крові. При їх обмеженому споживанні загострення хвороби спостерігаються значно рідше і протікають легше.
  2. Введення продуктів, що не містять пуринові основи або з низьким їх вмістом. Дані продукти також необхідно підбирати з дієтологом. Саме на них робиться основний упор в дієті, і вони повинні повністю покривати потреби організму в калоріях і поживних речовинах (білки, жири, вуглеводи).
  3. Введення достатньої кількості рідини. При споживанні великої кількості рідини (не менше 2 л води в день, не рахуючи рідких страв) збільшується циркуляція крові і прискорюється фільтрація в нирках. Завдяки цьому концентрація сечової кислоти падає, і не відбувається її відкладення у вигляді солей в м'яких тканинах. Інтенсивна ж фільтрація в нирках промиває сечовипускальну систему, не дає застоюватися сечі. Це перешкоджає відкладенню уратів в нирках і сечовому міхурі. При наявності хронічних захворювань нирок потрібно уточнити необхідність рясного пиття у  лікаря, так як в цьому випадку воно може привести до різкого зростання артеріального тиску.
  4. Зниження маси тіла. У більшості випадків позбавлення від зайвої ваги покращує роботу внутрішніх органів, завдяки чому сечова кислота краще виводиться з організму. Крім того, знижується кількість ліпідів і ліпопротеїнів, які циркулюють у крові та сприяють накопиченню сечової кислоти. Найбільш ефективний метод схуднення для хворих з подагрою підбирається індивідуально лікарем.

Продуктами, які містять велику кількість пуринів (більше 150 мг на 100 г продукту), є:

  • яловичі внутрішні органи (мозок, нирки, печінка, язик, підшлункова залоза);
  • сардини;
  • анчоуси;
  • дрібні креветки;
  • скумбрія;
  • бобові культури.

Продукти з помірним рівнем вмісту пуринів (60 - 140 мг на 100 г продуктів):

  • більшість видів м'яса (яловичина, баранина, курка);
  • риба;
  • ракоподібні.

Продукти з низьким рівнем вмісту пуринів (0 - 20 мг на 100 г продуктів):

  • молоко;
  • сир;
  • яйця;
  • ікра риб;
  • крупи;
  • горіхи;
  • мед;
  • овочі та фрукти.

М'ясо молодих тварин містить більше пуринових основ, ніж м'ясо дорослих тварин, тому необхідно уникати або хоча б обмежувати його вживання. Також рекомендується обмежити вживання насичених жирів (соняшникова олія, вершкове масло).

При подагрі призначають дієту №6 за Певзнером. Мета даного меню полягає в нормалізації обміну речовин (особливо пуринів) і зниженні утворення в організмі сечової кислоти. Режим харчування при дієті №6  4 - 6 разів на день.

Кулінарна обробка продуктів звичайна. Виняток становить тільки обробка м'яса, птиці та риби. Їх необхідно попередньо відварювати, тому що при варінні близько половини пуринових основ, що містяться в продуктах, переходить в бульйон. Після варіння м'ясні продукти можна використовувати для приготування різних страв. Від вживання в їжу отриманого бульйону краще утриматися. М'ясні і рибні страви допускається включати в меню не частіше 2 - 3 разів на тиждень, при цьому їх вміст не повинен перевищувати 150 г.

Раз на тиждень рекомендується проводити розвантажувальні дні – на кефірі, молочні, фруктові. При проведенні розвантажувальних днів пацієнт повинен вживати велику кількість рідини (не менше 2,5 літрів в день), якщо немає протипоказань з боку серцево-судинної та сечовидільної системи.

При надмірній вазі рекомендується знизити масу тіла. Однак знижувати необхідно повільно, приблизно по 1 кг на місяць. Ні в якому разі не рекомендується голодування, так як голодування, також як і низькокалорійна дієта, призводить до підвищеного утворення кетонових тіл, і разом з цим - до підвищення вмісту сечової кислоти в крові з наступним нападом подагри.

У період загострення хвороби вводяться більш суворі обмеження в дієті. На весь період загострення призначається дієта №6е за Певзнером, яка складається переважно з рідкої їжі: молоко, молочнокислі продукти, киселі, компоти, фруктові та овочеві соки, овочеві супи, рідкі каші.

Відмінності дієт 6 і 6е по хімічному складу та енергетичної цінності

Номер дієти Білки (г) Жири (г) Вуглеводи (г) Енергетична цінність (ккал)
6 80 - 90 80 - 90 350 Близько 2570
70 80 240 Близько 1950

 

Враховуючи знижений об'єм рослинних і особливо тваринних жирів в обох дієтах, пацієнтам необхідно призначити додатковий курс вживання вітамінів. Справа в тому, що деякі вітаміни (А, D, E, K) є жиророзчинними і майже не містяться в рослинній їжі. Щоб не допустити гіповітаміноз і, як наслідок, супутні йому патології, необхідно приймати дані вітаміни додатково у складі вітамінно-мінеральних комплексів.

Протизапальні препарати

Протизапальні препарати при подагрі приймають в основному в період загострення хвороби для ослаблення запального процесу. При цьому відбувається і паралельне зменшення болю. Почасти це пояснюється спаданням запального набряку, почасти - супутньою знеболювальною дією більшості протизапальних препаратів.

Протизапальні препарати при подагрі

 Назва препарату Рекомендована доза   Терапевтичний ефект
   Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
 Бутадіон  0,2 - 0,4 г 3 - 4 рази на добу після їди. Через кілька днів після ослаблення симптомів можна зменшити дозу до 0,15 - 0,2 г тричі на добу  Курс лікування становить від 2 до 5 тижнів. Препарат послаблює запальні процеси, зменшує біль у суглобах, знижує температуру тіла і покращує виділення сечової кислоти з сечею
 Реопирин  У гострій фазі захворювання рекомендується внутрішньом’язове введення. Доза - 5 г щодня або через день. Ін’єкція робиться глибоко в сідничний м'яз. Препарат вводять повільно (1 - 2 хвилини)  Виражена протизапальна, жарознижувальна і знеболювальна дія.
Індометацин   При подагрі застосовується для купірування гострого запалення у вигляді уколів. Доза - 60 мл 1 - 2 рази на добу. Через 2 тижні після початку лікування бажано перейти на пероральні форми (таблетки, капсули)  Виражена протизапальна, жарознижувальна і знеболювальна дію. Слабкий антиагрегантний ефект (погіршує згортання крові)
   Глюкокортикостероїдні (гормональні) препарати
 Преднізолон  У перші дні лікування призначають 20 - 30 мг / добу. Після цього доза 5 - 10 мг / добу. При відсутності ефекту лікар може призначити і більш високі дози препарату  Потужний протизапальний, протиалергійний і протишокових ефект. Крім того, спостерігається імуносупресивна дія (придушення імунної системи), що підвищує ризик інфекційних захворювань під час курсу лікування

 

На розсуд лікаря в період загострення можуть бути призначені й інші протизапальні засоби (наприклад, диклофенак).

Препарати проти подагри

Це група медикаментів, що впливають безпосередньо на обмін в організмі пуринових основ і сечової кислоти. За механізмом дії ці препарати можна розділити на три великі групи.

  1. Урикодепресивні препарати. Дані медикаменти впливають на ферменти, що беруть участь у синтезі сечової кислоти. Блокування цих ферментів призводить до зниження утворення даної речовини. Концентрація сечової кислоти падає як в крові, так і в сечі.
  2. Урикозуричні.  Впливають на механізми зворотного всмоктування в нирках. При їх використанні посилюється виділення уратів з сечею. При цьому спостерігається хороший терапевтичний ефект щодо подагричного артриту, але підвищується ризик утворення каменів у нирках.
  3. Препарати змішаної дії.

Окремо слід сказати про колхіцин. Це один з найбільш ефективних препаратів для купірування нападів подагричного артриту. Його ефективність підвищується при застосуванні в першу добу (краще, в перші години) після початку нападу.

Колхіцин вводять внутрішньовенно в розчиненому вигляді. Перша доза звичайно становить 1 мг (колхіцин розчинений у 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Розчин вводять повільно (протягом 10 хвилин).

Одноразова доза не повинна перевищувати 2 мг, а добова - 4 мг. Після застосування максимальної дози препарат не застосовують ні в якому вигляді ще 7 - 8 діб. Найбільш ефективною схемою введення колхіцину в перший день загострення є 1 мг препарату кожні 3 години до досягнення максимальної дози.

Препарат має виражену дію у 90% хворих вже через 6 - 12 годин після його застосування. Відсутність терапевтичного ефекту від колхіцину зазвичай пояснюється пізнім його застосуванням (не в першу добу після початку нападу).

Такі препарати необхідно приймати тільки за призначенням лікаря, так як вони мають широкий спектр побічних дій і вимагають ретельного індивідуального розрахунку дози.

Місцеве лікування

Можна застосовувати як в період ремісії захворювання, так і при загостренні. Воно полягає в застосуванні компресів з знеболюючими і протизапальними засобами, а також у призначенні фізіотерапевтичних процедур.

Основними варіантами місцевого лікування при подагрі є:

Аплікації димексида. Для приготування компресу беруть 1 ст.л. 50% розчину димексиду, 1 ст.л. кип'яченої води і 1 ампулу анальгіну або новокаїну. Курс складає 15 - 20 процедур, тривалість кожної з них становить не менше 15 хвилин. Компреси накладають теплими, щоб уникнути локального переохолодження.

У період ремісії можливе застосування таких  мазей для зігрівання: Фіналгель (Finalgel), діклофенакол (Diclofenacol), фастум-гель та інших.

У гострому періоді використовують ультрафіолетове опромінення ураженого суглоба і вплив електричного поля УВЧ.

На розсуд лікаря можливий електрофорез з іонами калію, літію або знеболювальними препаратами.

У період ремісії застосовують аплікації озокериту та парафіну.

В умовах санітарно-курортного лікування в період ремісії можливе застосування ванн (радонові, сірководневі, йодобромні).



Читайте також: